Бруски шліфувальні "Лодочка" керамзит (кооператив) 300*40*18

Брусок абразивний "Лодочка" призначений для грубого та тонкого заточування лез інструментів.

Бруски шліфувальні використовуються для плоского та круглого зовнішнього шліфування (оброблення конічних, циліндричних поверхонь деталей), вертикального та горизонтального шліфування. Бруски шліфувальні квадратні БКВ активно застосовуються для хонінгування — абразивної обробки отворів. Так само бруски прямокутні БЖ часто застосовують у домашньому та сільському господарстві. Цим абразивним інструментом заточують різальні інструменти для домашнього господарства (ножі, сокири, коси), а також для ремонтних робіт (стамески. рубанки, долота). Залежно від марки та зернистості шліфувальних брусків, цим абразивним інструментом виконують роботи на всіх етапах абразивного оброблення.

Позначення розмірності L*H*B  F:

• L — довжина;
• H — висота;
• B — ширина;

• БЖ — брусок прямокутний;
• БКВ — брусок квадратний;
• БКР — брусок круглий.

                                                              Як правильно точити ножі

Точильні камені бувають як натуральні, так і штучні. Перші, зазвичай, мають дрібнозернисту структуру та підходять найімовірніше для доведення, ніж для заточування сильно затупленого леза. Штучні бруски виготовляють із великим зерном з одного боку та з дрібного — з іншого, що робить їх універсальнішими.

Вибравши потрібний брусок, необхідно або змастити його олією, або змочити водою й дати постояти так хвилин 15-20. Це потрібно для того, щоб мікроскопічні проміжки між зернами каменю не забивалися частинками сталі. Якщо нехтувати  цим правилом, брусок слугуватиме набагато менше, ніж хотілося б. Якщо брусок двосторонній, спочатку використовуємо грубіший бік. Це дасть змогу швидко зняти необхідний шар сталі. Для правильного заточування леза ключовим є кут, під яким воно розташовується до бруска. Ідеальним вважається кут 20 градусів. Але залежно від типу ножа і того, для яких робіт він використовуватиметься, цей параметр може змінюватися. Так професійні кухарські, обвалювальні та філейні ножі заточуються під кутом 25 градусів. а домашні кухонні 25-30, водночас японські кухонні ножі заточуються під кутом 10-20 градусів, небезпечні бритви — 10-15 градусів. Головне — пам'ятати: чим менший кут заточування, тим гостріший ніж, а що більше — тим довше він залишиться гострим. 

Точити ніж потрібно плавними рухами, трохи підіймаючи ручку, коли справа доходить до заточування вигину леза. Це дасть змогу зберегти однаковий кут заточування всієї різальної крайки. Крім рого, лезо необхідно вести так, щоб напрямок руху завжди був перпендикулярно щодо різальної крайки.

Не потрібно з усіх сил тиснути на лезо, але й прасувати ножем точильний брусок теж не треба. Точить лезо варто доти, поки зі зворотного боку різальної крайки не з'явиться явно задирок, що відчувається. У цьому разі можна розпочати оброблення зворотного боку леза.

Після того як утворювальні лезо поверхні доведені до розуму на грубому точильному камені, можна братися до їхнього доведення бруком із дрібним зерном.